ДЕЯКІ АСПЕКТИ КОМУНІКАЦІЙНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

ДЕЯКІ АСПЕКТИ КОМУНІКАЦІЙНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

Актуальність питання. На сьогодні ефективність управління в більшості своїй залежить не стільки від рівня організації процесу, скільки від вміння керівника довести свою комунікаційну практику у відповідних критеріїв ефективності правлінської діяльності, сучасному керівнику слід брати до уваги ефекти, які викривлюють сприйняття людиною іншої людини, дотримуватися основних комунікаційних правил та використовувати певні метапрограми спираючись на базову модель мотивації.

Ключові слова: ефекти сприйняття, правила спілкування, візуальна психодіагностика, базова модель мотивації.

Аудит досить комунікативний фах. Менеджмент у в аудиті повсякденно стикається з проблемами комунікації як з клієнтами, так і з власними співробітниками або підрядниками чи сторонніми експертами. І в багатьох випадках ефективність роботи аудиторської фірми залежить від вміння менеджменту  якщо хочете  партнерів налагодити та підтримувати ефективну комунікацію ( або людською мовою – спілкування). Це не просто, бо мистецтву спілкування ніхто  не вчив керівників аудиторських фірм або пересічних аудиторів. Не маючі на меті повчати колег, хочу стисло зупинитися на деяких практичних моментах ефективної комунікації які згодяться для практиків аудиту        

    Якщо проаналізувати безліч форм менеджменту, цілком доцільно виокремити наступні п’ять форм (по ступеню зростання за якістю):

• управління по завданням (найнижчий рівень, притаманний безпосередньому управлінню виконавцями);
• управління по процесам (притаманне менеджменту середнього рівня);
• управління по правилам ( притаманне структурним підрозділам з функцією контролю або у корпоративних системах);
• управління по цілям (є прерогативою найвищого рівня управління та притаманне управлінню проектами);
• управління по цінностям ( в Україні відсутнє в зв’язку з ігноруванням поняттям «цінності» в практиці управлінні).

     Останнє  досить цікаве та базується на візуальній ( не побоюся цього слова) психодіагностиці яка надає певні ключі до розуміння свого підлеглого (підлеглих). До таких умовних ключів включають:

• мовні предикати,
• фізіологічні маркери,
• параметри руху очей,
• мінімальні ключі ( тонус м’язів, колір шкіри, апарат дихання, тональність та темп мови, положення тіла та жести).

  Візуальна психодіагностика це певна галузь загальної психодіагностики, яка базується на вивченні зовнішніх характеристик людини для проникнення  у внутрішній психологічний стан особистості.

 Вченим відомо, що існує взаємозв’язок  між внутрішнім станом людини та його зовнішніми особливостями (зовнішнім проявом). Головна ідея психодіагностики в тому, що людина кожної миті виказує себе у всьому, що вона робить. До основних методів візуальної психодіагностики відносять:

• спостереження;
• бесіда;
• біографічний метод;
• морфологічний та графологічний аналіз;
• фізіономіка;
• спостереження за вподобаннями людини. В останньому випадку в арсеналі науки та практики такі методи, як кольоровий тест Люшера, психогеометрія, методика портрета В.П.Кулікової, методика Сонді та інше.

  Слід зауважити що на практиці методика психодіагностики дозволяє досить швидко зібрати дані про людину та скласти її психологічний портрет. Це, у свою чергу надає можливість керівнику спрогнозувати ефективність тієї чи іншої діяльності свого підлеглого. Але для цього потрібен час та бажання менеджера.

 Хоча без сумніву пересічному керівникові аудиторської фірми без належної підготовки важко опанувати всі методи психодіагностики, але спробувати застосовувати деякі з них теж було б непогано. Невербальна поведінка підлеглого  потребує врахування наступних чинників:

• загальна ситуація спілкування;
• особливості поведінки конкретної особи;
• стать;
• вік;
• ступінь значущості партнерів по спілкуванні один для одного;
• культурні та етичні норми прояву індивідуальних особливостей особистості.

 Не можна не зупинитися на певних ефектах, що викривлюють реальність сприйняття співрозмовника:

• «ефект первинності» - думка, що склалася при першому спілкування часто визначає відношення до співрозмовника або до події;
• «ефект послідовності» - на сприйняття незнайомого співрозмовника найбільше враження складають ті дані, що надані у першу чергу, а якщо мова йде про знайомого – останні відомості про нього;
• «ефект проекції» - підсвідома тенденція переносити небажані для себе якості та вади на іншу людину;
• «ефект некритичності» - небажання критично оцінювати іншу людину;
• «ефект бумеранга» - зазвичай люди на підсвідомому рівні здійснюють супротив будь якому сильному зовнішньому тиску.

   Якщо існує завдання досягти ефективної комунікації, то тоді слід обов’язково враховувати іманентно притаманне  існування  вказаних вище ефектів.

  У менеджменті існує шість правил, дотримання яких дозволяє ефективно спілкуватися між будь якими рівнями системи управління Хоча слід вказати на ризик гіпертрофованого  дотримання та абсолютизації таких правил керівником будь якого рівня.

 1.Правило типізації співрозмовника. Попередньо до розмови слід визначитися з типом партнера відносно відомих психологічних типологій. Слід пам’ятати, що різні люди в залежності від темпераменту, професійної або соціальної групи, віку чи статі мають певну типологію.

2.Правило постановки себе на місце співрозмовника (рефлексія). Рекомендується свідомо сприймати співрозмовника та намагатися дивитися на ситуацію його очима. Певним чином це дозволяє проникнути у внутрішні світ партнера,визанчитися з його станом, зрозуміти його почуття, мотиви та думки.

3.Правило індивідуалізації. Спираючись на типологічні особливості людини слід спромогтися у майбутньому зрозуміти основні особисті характеристики співрозмовника (професійні, соціальні, індивідуальні).

4.Праивло моторного програвання. Слід спорадично повторювати окремі компоненти поведінки співрозмовника ( прийняту однакову позу,  приєднатися до динаміки рухів та манері і змісту мови. Відображення невербальної поведінки людини значно полегшує розуміння його особистості.

5.Праивло стійкості до соціально-психологічних ефектів. Його застосування вимагає певного комплексного підходу:

• Не піддаватися першому враженню.
• Не судити про людину за безпосередньо отриманими фактами спостереження.
• Вивчати людину у різні моменти його життя та у різних ситуаціях.
• Перепровіряти свої враження та співставляти іх з попередньо відомими даними.

   6.Правило фіксації елементів поведінки та зовнішності співрозмовника. Доцільно порівнювати власні враження до та після спілкування.

   Слід зазначити, що у менеджменті дотримання вказаних вище правил не становить проблеми а лише вимагає послідовності та ретельності в роботі з персоналом або контрагентами.

  Спілкуючись з підлеглими, партнерами по бізнесу або іншими контрагентами, необхідно розуміти сучасну базову модель мотивації дій свої співрозмовників. Вона не складна і складається з чотирьох елементів:

• Потреби (особисте бажання задовольнити існуючі потреби).
• Поведінка (дії, що направлені на задоволення потреб).
• Винагорода ( задоволення потреб як внутрішня або зовнішня винагорода).
• Зворотній зв’язок ( винагорода, що отримується, сприймає поведінку як прийнятну та доцільну для повтору у майбутньому).

 Викладене вище на практиці реалізується через застосування так званих метапрограм. Метапрограма це обов’язкові для особистості принципи уваги. На сьогодні в практиці  менеджменту застосовується декілька базових метапрограм:

• Метапрограма «проективний-рефлекторний».
• Метапрограма «можливості –процес».
• Метапрограма «глобальне-специфічне».
• Метапрограма «рух до – рух звідти».
• Метапрограма «внутрішня – зовнішня фрейм референція».

  Застосування тієї чи іншої програми залежить від так званої «карти мотивації підлеглого», яка має три складові: мотиватор, інтерпретатор, висновки.

  Зарубіжна практика менеджменту виробила три основні правила успішної комунікації з підлеглими:

1.Не переносити власні мотиватори на співробітників.

2.Визначити карту мотивації співробітника.

3.Інформувати співробітника про позитивні кроки до дій, що здійснює фірма, з урахуванням його карти мотивації.

  На нашу думку у сучасному світі, де мотивація до роботи втрачає суспільне значення, вміння мотивувати працівника поступово виходить на передній план ефективного менеджменту. Це також стосується і аудиторської практики в Україні. Нам всім, в умовах тривалого психологічного стресу ,обумовленого війною, слід вчитися ефективній комунікації, що суттєво полегшить та підвищить ефективність професійної практики.

10.09.2026 р.

Київ.